Те, що приховується – інформація, все інше – реклама
Роберт Грін
З Ейфелевої вежі падає вниз стілець відомої фірми. Він пролітає більше 300 метрів і не розбивається. Перш ніж віддати належне виробнику, ви оцінюєте нестандартний спосіб знайомства з ще одним брендом. Ви вже знайомі? Але тепер все відбулося офіційно – вам відомо не лише обличчя, а й рід заняття – можна переходити на «ти»! Звісно ви не одразу купите стілець - наразі він вам не потрібний. Та коли ваші звичні меблі не витримають ейфелевої висоти, ви згадає про ті, яким це під силу. Припустимо, ваш інтер’єр недавно модернізований. Стілець «Thonet» придбають ваші родичі або знайомі, яким ви розповісте про незвичайну акцію. Одночасно в Англії на чотири фарфорові чашки «Wedgwood» кладуть плиту, а зверху - слона. Спостерігачі з подивом констатують, що чашки цілі. Навіть якщо продажі останніх не зростуть одразу, споглядальники автоматично перекваліфіковуються в категорію «потенційні покупці». Це плата за видовище. Видовище – класика божевільного піару.
Шоу тривало. Для реклами камери «Panasonic Lumix ZX-1» з 8-кратним оптичним зумом у Великобританії створили гігантські копії звичайних предметів: голуба, дорожнього конуса, лавиці, склянки, поштової скриньки, каштану. В Дубліні щоб привчити місцевих мешканців викидати використані жувальні гумки в смітники за їх же допомогою приліпили кілька сотень пар взуття до асфальту, додавши наклейки з написом «Жувальна гумка. Краще приклеїти до смітника».
Такі «креативні» видовища принаймі не викликали у вас роздратування, цілком очевидно, що навіть вразили. А величезний чорний «Hummer» у Санкт-Петербурзі, що весь день простояв на розчавленому легковому авто? Адже «Твій Hummer — твої правила!», чи не так? У вас легковик – на ваші претензії не зважатимуть.
Такі акції пропонують для загалу. Але у вас на кухні, у святая святих дому розрекламований холодильник, мікрохвильова, новий засіб для миття посуду, якісні сковорідки та каструлі. Звісно, є й не зовсім гучні найменування – сміттєві пакети, гумові рукавички, дещо з продуктів. Ви не намагалися зоощадити, просто у відповідний момент не всі улюблені бренди порадували економ пропозицією. І наразі всі їхні неприземлені гасла не дисонують з тривіальною екзистенцією вашої кухні, але це поки що. Теорія шприца працює і кількість введеної інформації дає негласний імператив поведінці. А у вашій вітальні хороший плазмовий телевізор, у спальні теж. Дезінформованість на перший погляд вам не загрожує.
Пропаганда поставила під сумнів ефективність насильницьких методів. Епітети, метафори, ярлики, абстрактні образи, підтасовування фактів, апеляція до авторитетних джерел часто не залишають простору для логічного осмислення, співставлення фактів, бо й особливо співставляти нічого. Такі методи зараховуються фахівцями до найефективніших. Адже, пропаганда за Роджером Брауном це – переконування, яке корисне для того, хто переконує, але не завжди відповідає інтересам тих, кого переконують. Надзвичайно інтенсивний вплив таких методів не залишає шансів вразливій психіці людини, сприйняття якої нерідко базується на стереотипах та упередженнях. «Маса легковірна і надзвичайно легко піддається впливові, вона не критична, неправдоподібного для неї не існує», - проголосив Фройд.
Коренем слова «маніпуляція» є латинське manus - рука. У європейських словниках воно тлумачиться як звернення до об'єктами з певними намірами, цілями (наприклад, ручне керування, огляд пацієнта лікарем за допомогою рук). Тобто для таких дій потрібна неабияка спритність і вправність. У техніці пристосування для керування механізмами є ніби продовженням рук (важелі, рукоятки) і називаються маніпуляторами. Звідси походить і сучасне переносне значення слова - спритне поводження з людьми як з об'єктами, речами. Оксфордський словник англійської мови трактує маніпуляцію як «акт впливу на людей або керування ними зі спритністю, особливо із зневажливим підтекстом, як приховане управління або обробка».
Нашу поведінку програмують, впливаючи на підсвідомість. Результатом буде зміна думок, поглядів, переконань у потрібному маніпуляторам напрямку. Якісно замаскована під правдиве повідомлення інформація може кардинально трансформувати світогляд. Факт впливу залишається непоміченим – гра в щирість завершується не на вашу користь.
Людина може фільтрувати інформацію, яку отримує з одного каналу – аудіо чи візуального. А текст, начитаний диктором, сприймається як очевидна істина, навіть якщо відеоряд не пов'язаний за змістом із сказаним. Крім того, вам подають готовий новоспечений образ, адаптований під максимально позитивне сприйняття. Заспокійливий ефект викликає пасивність. Вас мають за об’єкт, якому важко сконцентрувати увагу, який не дуже освічений і шукає підтвердження своїм забобонам, страхам, симпатіям. Щоб об’єкт «не втік», готують страву з банальності, стереотипів, констататації фактів, які легко перетравити. Простий тон у формі твердження виключає можливість сумніву. Повторення магічним чином перетворює думку на дію. Якщо ж інформацію зробити терміновою, дещо позбавивши структури, її вплив різко підвищиться – наляканими і знервованими керувати легше. А ще вас можна ізолювати від стороннього інформаційного впливу! Словом, ви – безцінна сировина для вдосконалення й до того витонченого мистецтва маніпуляції.
Де шукати захисту від маніпулятивних технологій? Невже пропаганда, реклама з своїм скаженим піаром та нав’язливим імперативом непереможні?
Люди, які звикли до постійних спроб маніпулювати громадською думкою за допомогою медіа, не припускають можливості критики без підступних меркантильних мотивів. Люди не довіряють, тотально.
Так, після оголошення результатів виборів 2002 року українські політологи та журналісти зробили майже одностайний висновок про цілковиту поразку маніпулятивних технологій. Справді, відсотки, набрані партіями, які робили ставку виключно на такі технології, не відповідали ні їхнім очікуванням, ні вкладеним коштам. Віртуальна реальність не стала реальністю й для українських виборців - як виявилося, на їхній вибір майже не вплинуло ні телебачення ні, тим більше, інтернет. А медіа-реальність, яку нав’язували провідні ЗМІ, сприймалася як така дуже небагатьма.
Як причину називали прагматизм виборців. Проте політтехнологи домоглися втілення свого далекоглядного стратегічного плану - моделювання «проблеми» про майбутній розкол України. Однак, попри її відсутність, протягом виборчої кампанії і після її завершення вирішували і обговорювали це питання навіть ті, хто усвідомлював віртуальний характер такого «розколу».
Маніпулятивні технології, програвши на тактичному етапі, продемонстрували свою перспективність на рівні стратегії, а українські ЗМІ виявилися вразливими у розпізнавання сконструйованих віртуальних реальностей.
На жаль, відтоді дива не відбулося - за лічені місяці не постали потужні незалежні видання, масова свідомість не навчилася відрізняти віртуальну реальність від справжньої, а інформаційний простір країни досі не захищають від інформаційних атак ззовні відповідні служби.
Отже, якщо ви не повірили сьогодні, вас точно обдурять завтра. Або почнете обманювати і маніпулювати ви. Так цікавіше, бо вдосконалюється не тільки ваша здатність розпізнавати брехню, а й сама брехня. Має бути як у приказці – ніколи нашому теляті та вовка не спіймати, так повинен думати кожен.
Ви плачете, підвищуєте голос, застосовуєте прийоми «чорної риторики», використовуєте питання-констатації. Це, звісно, базується на емоціях, а вони як відомо – основа маніпуляції. Ви щось говорите, про щось мовчите – власними устами надаєте актуальності й ваги одним подіям, тоді як інші ігноруєте. Згодом психологи опишуть ці механізми вашої поведінки і дадуть їм назви. Але це ваша міжособистісна комунікація, і ви в праві кидати з власної ейфелевої вежі будь-що і будь кому. Пам’ятаєте, що інформація – прихована і її не знайдеш на поверхні? Що суперечить глибокій істині теж є глибокою істиною. Все інше маніпуляція, що на весь голос називає себе абсолютною свободою.
Немає коментарів:
Дописати коментар