«Тут ми вбили найкращі хвилини свого життя» або «Всі дебіли, хто тут пише»

Навіщо вбивати те, що титулуєш найкращим? В ім’я чого приносять такі жертви? Навряд чи знайдеш багато варіантів відповідей, якщо ти, звісно, не прихильник мазохізму. Та коли вже тобі поталанило бути студентом і перед тобою - парта, засоби для потенційного рисунку, нецікавий лектор або апріорна інтенція пропустити «повчання» повз вуха – залишається тільки офіційно оголосити про скоєння злочину. Тобто вбити найкращі хвилини. Тобто розмалювати парту.

От з такою надією увіковічнити миті власної екзистенції твориться андеґраудне мистецтво. Шедеври анонімні, як у Темні віки, бо ж автори, як люди з глибокою вірою, в усьому і так вбачають долю прибирання. Студентське мистецтво заради мистецтва має свої канони, жанри і методи. Воно формується у двох основних напрямах – як не дивно, графічному та вербально-трансформованому (правило «як чую, так пишу» і справді тісно зближує останній з вербальною сферою мовлення). Тому розповім детальніше про правила. Якщо ти бачиш перед собою напис типу «Оксана the best», обов’язково закресли другу частину фрази і додай – «дура». Кожен митець, що цінує свою працю, без сумніву робить так само. При цьому дуже добре, якщо попередній запис зроблено коректором, а відредагований – чорною кульковою ручкою. Це додає авторитетності тобі і шедевральності твоєму творінню. Слідкувати за правилами правописання у цьому ділі вважається ознакою поганого тону. Так, російською слова «корова» слід написати як мінімум «карова». Креатив дорожчий грошей і авторський правопис тут тобі в поміч. З погляду змісту, пиши сильно і лаконічно, якщо ти, звісно, не з факультету журналістики. «Сили» тобі додадуть нецензурні вислови і вишукані обрАзи та образи, а щодо лаконічності – то це практична сторона мистецтва – так певніше і глибше вкарбуєш полумяні слова у деревяні надра парти. Коли ж ти вже маєш причетність до журналістського ремесла – не зраджуй покликанню. Памятай, що інформаційні жанри на студентських партах не витримуюють конкуренції,  вони надто недовговічні будь-де. Потрібна серйозна аналітика і світоглядна, вартісна, словом, «крута», публіцистика, про яку тобі принагідно розкажуть на лекціях. Отжож, пиши вірші, уривки з романів, або ж цитати з пісень. Звичайно ж, власних. Якщо ж у тебе період творчої кризи, а виконати план треба все одно, напиши хоча б ім’я музиканта, музику якого зараз чуєш у навушниках. Так ти не просто матимеш шанс на реванш, а й заодно розкриєш свою яскраво-неповторну індивідуальність. У гіршому випадку напиши хоча б своє ім’я у зменшувано-пестливій формі.

Щодо представників другого напряму, графічного, тут теж важливу роль грає спеціалізація. Люди не художнього складу руки мають перерогативу залишити після себе на робочому місці зірочку, квіточку, сердечко, а щоб оригінальніше – то й герб або свастику. Судячи з розписаних парт, любителів флори серед цієї категорії найбільше.

Однак щоби якось систематизувати і узагальнити вищесказане, довелося просити допомоги в соціології. Збір потрібної інформації та контент-аналіз дозволили виокремити основні тренди студентського постнаскельного мистецтва. Для адекватної репрезентативності обрали навчальні заклади різного рівня акредитації - Львівське вище професійне художнє училище та Львівський національний університет імені Івана Франка. Щодо першого, то в поле зору дослідження потрапили аудиторії, де картають студентські будні живописці-флористи. В університеті за дивним збігом обставин довелося сконцентрувати увагу на кабінети студентів, які вправляються зі словом. Акценти, як на мене, розставлено зрозуміло. То ж чи є істина на студентській парті, і яка вона?

Як не дивно, і студенти художнього училища (чом би й ні!) і вихованці університету набагато частіше зображають інформацію, а не описують її. Цей феномен парти показав, що незалежно від спеціалізації чи акредитації закладу, і перші, і другі надають перевагу малюнку. Результати збіглися навіть у відсотковому еквіваленті – 67% «графіки» проти 37% слів. Топ-місця серед зображень на  партах в училищі займають обличчя хлопців, сердечка та смайлики – по 17% кожне. Далі за частотою зображання іде обличчя дівчини (13%). При цьому варто зазначити що ці графіті – не просто схематичне зображення, а повноцінний художній ескіз. Рівень виконання, звісно, залежить від руки майстра, але вже сама претензійність виправдовує назву  навчального закладу. До душі студентам-художникам малювати флору та фауну – по 8%. Для зображення обирають ті види живої природи, що мають відносно нескладну будову – квіти, а серед тварин чомусь популярні риби і, звісно, символи візуальної інтернет-культури – котики. Рибкам домальовують хвильки, а квітам – обрамленя-орнамент (теж 8%). Тут уже прослідковується вплив навчальної програми - виконання орнаменту - це одна з обов’язкових робіт в процесі навчання. А спеціалізація «живописець-флорист» розкриває таємницю сентименту до зображення квітучих рослин. Більш витончені натури малюють на столах вигадані істоти (4%), які проте не перегукуються з мультиплікаційними персонажами. Серед досліджуваних об’єктів знайшовся  тризуб. Вияв це патріотизму чи вправляння у виконанні державного символу сказати непросто. Тому сподіватимемось на правильність першого варіанту.

Студенти Франкового університету малюють на партах більше, чим завдячують, напевне, рівнем акредитації в порівнянні з колегами нижчої кваліфікації. Та й звісно, більшій мірі повноважень і ліберальності старших за рангом. Одноосібне лідерство з великим відривом серед графіті на університетських партах  займають… квіточки! Аж 39%, враховуючи велику квітучу галявину, яка потрапила під соціологічну вибірку. Проте і без врахування того квітучого місця, рослини траплялись найчастіше. Номінація другого місця ще несподіваніша – 12% зображень на партах це – свастика. Студентів неабияк турбує роль ідеології в сучасному дезорієнтованому суспільстві, а радикальне забарвлення настроїв дуже характерне для молодого покоління.  На третьому місці за частотою зображення – хлопці та частини людського тіла (очі та чоловічий статевий орган), по 9%. Це може бути вказівкою на кількісне співвідношення статей серед студентства. Сердечка, смайлики та тварини не такі популярні серед вихованців університету, як у представників художнього училища. Їх частка – по 6%. Та й погляд на тваринний світ дещо відмінніший, поряд з традиційними котиками, місце риб займають бджоли. Рідко зображають дівчат, двох людей схематичної будови та зірки (3%). Астрономічну нішу проте заповнили зображенням Сатурна. Щодо  техніки виконання, то можна знайти як невпевнені рисунки-карикатури, так і цілком пристойні «шедеври».

На партах студенти і малюють, і пишуть. Останній вид мистецтва, правда, не такий популярний як попередній, але пропустити його повз увагу не лише не коректно, а й не цікаво. Як ми вже порахували раніше, написи на партах і в одному і в іншому навчальному закладах представлені майже в однаковій кількості. Суттєву різницю приховує зміст цих послань. Майбутні художники найчастіше пишуть обрАзи, або якісь окремі літери. У відсотковому відношенні це небагато – по 14%. ОбрАзи не надто оригінальні: «лох, карова», літери, в принципі, теж. Серед іншого – імена (Вася), крилаті фрази типу «жизнь продолжаетса», традиційне «I love you» та його похідні, і якесь дуже логічне «блоха – ха-ха-ха». Як кажуть, з підтекстом. У музиці митці-початківці надають перевагу електропанку у виконанні британського Prodigy.

Натомість «університетці», як свідчать їхні ж різьблення, слухають Lady Gaga, повер-метал Halloween-у та KoЯn. Популярні в цьому середовищі обрАзи тісно перегукуються з тими, що і у попередньої категорії. Проте, якщо в училищі нецензурні написи майже не трапляються (дається взнаки контроль з боку викладачів), то в університеті вони нерідкість, а їх модифікації та креатив, з яким підходять до «неформатної» писанини, відверто вражає. Такі висловлювання часто персоніфіковані й можуть бути спрямовані на окрему особу, або ж носять ксенофобський характер. Франкові студенти люблять знаменитостей – імена музичних та наукових кумирів (під останніми маю на увазі викладачів), на партах трапляються найчастіше – у 16% випадків. Така прихильність трансформується в цитати з пісень (11%), наприклад, приспів з пісні «Хочу твого тепла»  гурту «Шоколадка» (якщо слів ви не знаєте – втратили реально небагато), або відоміше «We will rock you». Люди, які працюють зі словом, не лише відтворюють чужі шедеври, а й продукують власні. Вони мають характер побажань - «Бажаю тому, хто це зараз читає гарного та позитивного настрою, незважаючи ні на які обставини», або дидактичних настанов - «Всі дибіли, хто тут пише» (авторський правопис зберігається). Цікаво, до якої категорії автор вислову відносить себе?.. Ну і звісно ж куди без високих жанрів – поезії. До вашої уваги:

Налий мені текіли,

я хочу бути п’яною,

тоді собі дозволю

поцілунків волю...

Не вражає, чи ви не орієнтуєтесь у сучасній літературі? Авторства нема. Бо на університетських партах жіночих імен мало, всього 5 %. Чоловічих ще менше. Знову відображення статевої квоти у стінах аудиторії.

Справедливості ради варто зазначити, що свій університет студенти люблять, принаймні пам’ятають його ювілейні дати. Про це свідчить запис, оформлений  у стилі вуличного графіті, «350 років ЛНУ». І це поряд із викарбуваним «Україна», конкретно-означеним «малий» і щирим репортажним «хочу спати».

Крилату епітафію «Тут ми вбили найкращі роки свого життя» я побачила на стіні у коридорі університету. І здалася вона мені дуже промовистою. Як ще розповісти про вбиті хвилини, пережиті емоції, особисті симпатії, незвичайні захоплення безпосередньо і наче між іншим. Студентський фольклор певним чином вкарбовується в неформальну історію закладу. Його колоритні форми, зроблені різними почерками і підручними засобами, зміст, породжений роздумами над сенсом лекцій, передається як по горизонталі, так і вертикально. А це - комунікація, загостреність критичного погляду, врешті-решт плекання своєрідної студентської культури. І незаангажованої творчості. То, можливо, не всі дебіли, хто тут пише?