Незалежна міжнародна неурядова організація, яка поставила собі за ціль сприяти позитивним змінам у світовому глобальному просторі. У січні 1971 група європейських бізнес-лідерів зібралася під патронатом Європейської комісії та Європейської промислової асоціації. Присвячували вони свої зустрічі питанням підвищення якості європейського корпоративного управління до рівня стандартів США. Через 3 роки «сферу інтересів» розширили аж до економічних та соціальних проблем. Як наслідок – у 1974 запросили провідних політиків. Не останньою причиною цього був крах Бреттон-Вудської системи (її суть - пристосування валют окремих країн до національних валютних систем провідних держав світу — США і Великої Британії). У 1987 Європейський форум з управління офіційно змінив назву на Всесвітній економічний форум, який традиційно проводиться в швейцарському Давосі. Так-так, саме про нього і йшла мова. Сьогодні повідні політичні, наукові лідери та бізнесмени вирішують там міжнародні конфлікти й інші назрілі проблеми глобалізованої сучасності.
Цьогорічний 42 Давоський форум проходив 25-30 січня.
Самюель Хантінгтон у книзі «Зіткнення цивілізацій» , роздумуючи про імовірність утворення універсальної цивілізації, розглядає Давоський форум як один з можливих її варіантів. Термін «універсальна цивілізація» може стосуватися певних цінностей і доктрин, які сьогодні лобіює західне суспільство та в якійсь мірі, деякі не-західні. У людей, що зустрічаються в Давосі є університетські ступені з точних чи суспільних наук, бізнесу або права; вони мають справу зі словами і числами, говорять англійською; працюють на владу, корпорації та академічні установи. У них серйозні міжнародні зв’язки і вони часто виїжджають за межі рідної країни. Вони, як правило, вірять в індивідуалізм, ринкову економіку, політичну демократію. Люди Давоса контролюють практично всі міжнародні інститути, світову економіку та військовий потенціал. Тому давоська культура дуже важлива. Але скільки людей у світі її «сповідують»? Не враховуючи Заходу – не більше 50 млн або 1 відсотка землян, або й менше. Це далеко не універсальна цивілізація. Ця інтелектуальна культура існує на рівні еліти, а її корені в багатьох суспільствах неглибокі. Та й чи можна її називати «культурою» взагалі?
Таким чином Хантінгтон визнає нефункціональними претензії Давосу на цивілізаційну універсальність. Проте наскільки хвилюючою є ця претензійність? Не нав’язливою, не відкритою, та й, в принципі, не претензійністю як такою. Лише вагомим аргументом, на який 99 відсотків населення планети позбавлені навіть натяку на вплив.
Немає коментарів:
Дописати коментар