пʼятниця, 10 лютого 2012 р.

ЛЮДИ З ДАВОСУ


Незалежна міжнародна неурядова організація, яка поставила собі за ціль сприяти позитивним змінам у світовому глобальному просторі. У січні 1971 група європейських бізнес-лідерів зібралася під патронатом Європейської комісії та Європейської промислової асоціації.  Присвячували вони свої зустрічі питанням підвищення якості європейського корпоративного управління до рівня стандартів США.  Через 3 роки «сферу інтересів» розширили аж до економічних та соціальних проблем.  Як наслідок – у 1974 запросили провідних політиків. Не останньою причиною цього був крах Бреттон-Вудської системи (її суть - пристосу­вання валют окремих країн до національних валютних сис­тем провідних держав світу — США і Великої Британії). У 1987 Європейський форум з управління офіційно змінив назву на Всесвітній економічний форум, який традиційно проводиться в швейцарському Давосі. Так-так, саме про нього і йшла мова. Сьогодні повідні політичні, наукові лідери та бізнесмени вирішують там міжнародні конфлікти й інші назрілі проблеми глобалізованої сучасності. 
Цьогорічний 42 Давоський форум проходив 25-30 січня.
Самюель Хантінгтон у книзі «Зіткнення цивілізацій» , роздумуючи про імовірність утворення універсальної цивілізації, розглядає Давоський форум як один з можливих її варіантів. Термін «універсальна цивілізація» може стосуватися певних цінностей і доктрин, які сьогодні лобіює західне суспільство та в якійсь мірі, деякі не-західні. У людей, що зустрічаються в Давосі є університетські ступені з точних чи суспільних наук, бізнесу або права; вони мають справу зі словами і числами, говорять англійською; працюють на владу, корпорації та академічні установи.  У них серйозні міжнародні зв’язки і вони часто виїжджають за межі рідної країни. Вони, як правило, вірять в індивідуалізм, ринкову економіку, політичну демократію. Люди Давоса контролюють практично всі міжнародні інститути, світову економіку та військовий потенціал. Тому давоська культура дуже важлива. Але скільки людей у світі її «сповідують»? Не враховуючи Заходу – не більше 50 млн або 1 відсотка землян, або й менше.  Це далеко не універсальна цивілізація. Ця інтелектуальна культура існує на рівні еліти, а її корені в багатьох суспільствах неглибокі. Та й чи можна її називати «культурою» взагалі?
Таким чином Хантінгтон визнає нефункціональними претензії Давосу на цивілізаційну універсальність. Проте наскільки хвилюючою є ця претензійність? Не нав’язливою, не відкритою, та й, в принципі,  не претензійністю як такою. Лише вагомим аргументом, на який 99 відсотків населення планети позбавлені навіть натяку на вплив.





неділя, 5 лютого 2012 р.

БЕЗпритульні. МИлосердя


Проблема безпритульних тварин останнім часом постала дуже гостро в багатьох містах і містечках України. Бездомні істоти, а це переважно собаки, об’єднуються у зграї, лякаючи перехожих. Вони нерідко є джерелом інфекції сказу. У Львові  це питання набирає  актуальності у зв’язку з Євро-2012. Але спроби покращити ситуацію здебільшого проявляються у вигляді отруєних комунальниками собак. Крім того, що такий метод «боротьби» зовсім неефективний та антигуманний, він заборонений Законом України. Єдине, що може покращити стан речей – стерилізація хоча би 80 відсотків тварин. А це, звісно, чималі кошти. Стихійні варварські виловлювання та усипання безпритульних, незважаючи на незаконність, чомусь вважаються прийнятнішими…













Пані Ольга Сидор призначила мені зустріч в Театрі юного глядача. Прийшла не сама. В пластмасовому кошику її супроводжувало невелике біле кошеня. Його щойно віддали з тимчасової перетримки, а знайти нових «довготривалих» господарів ще не вдалося. Котик, можливо, і був наляканий, проте поводився ввічливо. Пані Ольга залишила його біля чергової. Чому - стало зрозуміло згодом. В подвір'ї на жінку чекали старі приятелі – сім'я молодих грайливих мурчиків. Мабуть, не всі вони знали, що Ольга Сидор – член ради Львівського товариства захисту тварин, тому їм було цікаво послухати про активну громадську діяльність своєї опікунки. Котики склали нам  неординарну компанію, заодно неабияк підняли настрій.


- Як розпочалася Ваша діяльність у напрямі захисту безпритульних тварин?
- У 2006 року декілька людей знайшлися через київський зоозахисний сайт і вступили до Львівського товариства захисту тварин. Як молода ініціативна команда, ми вирішили навести лад у притулку «Милосердя», який тоді був не в найкращому стані. Там мешкали  собаки і коти, останні тіснилися в маленькій кімнатці, тримати їх там було нерозумно. Крім того, цуценята і кошенята часто заражувалися одні від одних інфекціями. Тому до 2008 року всіх котиків з притулку забрали. Зараз волонтери тримають їх вдома, багато тварин знаходяться на платних та безплатних тимчасових перетримках. Неодноразово наголошуємо, що в притулки «Милосердя» живуть лише собаки, немає сенсу везти і підкидати туди кошенят в коробочках. Уявляєте, як реагують 250 «песиків» на одну чужу кішку!

- Чим займаєтесь особисто Ви?
- Я – один з кошатників (опікуюсь безпритульними котами), за фахом – перекладач, екскурсовод. У Товаристві займаюсь роботою з громадськістю. З 2009 року на Львівському радіо раз на тиждень веду трихвилинну просвітницьку програму, в якій обґрунтовую необхідність стерилізації тварин, адже це єдиний гуманний і виправданий спосіб в боротьбі з безпритульністю. Ще у передачі даю поради щодо утримання   домашніх улюбленців. Час від часу наше товариство організовує різноманітні акції, щоб привернути увагу суспільства до проблеми безпритульних тварин. Рекламуємо тваринок, що знаходяться в нас на перетримках, намагаємось прилаштувати їх у добрі руки. Не можна сказати, що їх не беруть, проте не так активно, як, наприклад, на Заході.


- І все-таки чи є якийсь ефективний спосіб розв’язання проблеми?
- Потрібно усунути причину на законодавчому рівні. Я деякий час жила в Німеччині. Там закон зобов’язує стерилізувати домашніх тварин, якщо вони не становлять племінної цінності. А племінна діяльність підлягає ліцензуванню і прирівнюється до підприємницької. Домашні тварини очіповані, а вигнати з дому таку тварину означає сплатити чималий штраф. Коли в одному німецькому містечку на вулиці заблукало кошеня, на нього дивились як на прибульця – з усіх сторін тварину обступили перехожі, перекрили рух транспорту - всі дуже переймалися що ж робити з бідолахою. Там домашня тварина на вулиці – нонсенс.

- Розкажіть як організована робота притулку «Милосердя»?
- Притулок розташований відносно далеко, в Брюховичах. Вдень там працюють двоє найманих робітників, яких для поточної роботи, в принципі, достатньо. Вони щодня варять 500 літрів пшеничної каші, яка згодом остигає і нею харчуються собаки. Часто до їжі додають м'ясні відходи. О 17 годині в притулку з'являються керівники, волонтери. Вони займаються хворими тваринами, годують цуценят. На цей час призначаються зустрічі з відвідувачами. Робота непроста, бо до неї потрібний правильний підхід. Наприклад, є у вольєрі 5 собак, одного забрали, звільнилось місце, але не можна одразу приводити іншу тварину до вже сформованої зграї. Для цього існують окремі кімнати, в яких «новобранці» проводять кілька днів. Те ж саме стосується і хворих собак. Все треба ретельно продумати. Площа притулку – 0.8 га. Є місце, щоб будувати нові вольєри, тільки потрібні працьовиті руки та ентузіазм. Двох працівників, звісно, замало.

- Робота виснажлива, а винагорода – вдячність порятованих тварин. Що ж повинні робити свідомі люди?
- Наша щоденна робота як сізіфова праця. Буває дзвонить людина і повідомляє, що збили собаку, приїдьте, мовляв, заберіть. Але ж ми лише волонтери, і попри добровільні зусилля, кожен працює на своїй роботі. Тому інколи фізично не маємо змоги. Чому б людині самій не взяти і не завезти постраждалу тварину до ветеринара. Багато ветлікарів ідуть нам на зустріч.  Якщо дізнаються, що тварина бездомна – лікують її дешевше.
Або така ситуація. Телефонують: «Ви віддаєте (!) кошенят? У нас в дворі є ще п’ятеро – заберіть!» Але це не наша компетенція! Ми не в силі приютити всіх бездомних у місті. Тваринок доводиться тримати у власному домі, на це ніхто не виділяє коштів. Якщо ви знайшли однісіньке кошеня, чому б не присвятити йому трохи часу і уваги?  
Мешкаю в районі Краківського ринку, і кожного тижня постійно знаходжу там покинутих кошенят. Спочатку думала, що вони загубились, але тваринок ніхто не шукав і не забирав. Вони й далі блукали по базарі. Ми тварин забирали, відводили до ветлікаря, стерилізували. Таке під силу чи не кожному.

- Де можна простерилізувати домашнього улюбленця і скільки це коштує?
- Практично кожен ветеринар стерилізує тварин. Для нас багато лікарів роблять знижки. Так, щоб простерилізувати кішку треба заплатити 300 грн, за кота – 150. стосовно собак, то це залежить від ваги – від 300 гривень і більше.

- Що відповідаєте людям, які говорять, що на вулиці багато бездомних людей, а ви переймаєтесь тваринами?
- Так говорять здебільшого ті, хто не допомагає нікому. Є  поняття загального гуманізму суспільства. Не можна вбивати собак, але одночасно допомагати безхатченкам-людям. Все це дуже пов’язано і показує рівень байдужості як до маргінальних груп, так і до безпритульних тварин. Наші волонтери, в яких чуйне серце, піклуються не лише про братів менших – багато хто допомагає онкохворим, сиротам.  
Завдяки своїй волонтерській діяльності я познайомилась з такими різними людьми, яких випадково не зустріла б ніколи. Спільна ідея і добрі наміри об’єднують різні верстви населення, незалежно від статків. Прилаштувати кішку – це теж зробити добро. Знайти загублену собаку – подарувати радість хазяїну. На милосердя заслужило будь-яке живе створіння, а невиправдану жорстокість засуджують всі закони.

Р. S. Не залишайтесь осторонь! на Вашу допомогу чекають беззахисні друзі. не перетворюйте їх у ворогів!

неділя, 29 січня 2012 р.

20 липня 2011


Дивись – сонний паломник
Тихенько дрімає на знамені святині
Тебе не чекає ніхто крім вокзалу
Бо колія – матеріал маргінесу
А ти - неправа людина
Що підтримує недосяжний для себе порядок світу
І винна в тому
Що все розуміє
По дорозі на волю
Low battery
Закривається карта і зал очікування
Сплять прочани
Під ілюзію життя